Від Луки 18:14-42

¹⁴Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

¹⁵До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

¹⁶А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

¹⁷Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

¹⁸І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?

¹⁹Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!

²⁰Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

²¹А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

²²Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

²³А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.

²⁴Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

²⁵Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...

²⁶Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?

²⁷А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!

²⁸І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

²⁹А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

³⁰і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

³¹І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

³²Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,

³³і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!

³⁴Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.

³⁵І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.

³⁶А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?

³⁷А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

³⁸І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!

³⁹А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

⁴⁰І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:

⁴¹Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!

⁴²Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!