Від Луки 17:1-17

¹Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять!

²Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих.

³Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому й коли покаєть ся, прости йому.

⁴І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.

⁵І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри.

⁶Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б щовковинї оцій: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.

⁷Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти?

⁸А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти?

⁹Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому?

¹⁰Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нікчемні; бо, що повинні зробити, вробили.

¹¹І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галидеї,

¹²і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки.

¹³І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас.

¹⁴І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились.

¹⁵Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога,

¹⁶і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин.

¹⁷Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де?