Від Луки 17:1-17

¹І сказав Він до учнів Своїх: Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому, через кого приходять вони!

²Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одного з малих цих!

³Уважайте на себе! Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він покається, то вибач йому.

⁴І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: Каюся, вибач йому!

⁵І сказали апостоли Господу: Додай Ти нам віри!

⁶А Господь відказав: Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і посадися до моря, то й послухала б вас!

⁷Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: Негайно йди та сідай до столу?

⁸Але чи ж не скаже йому: Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити?

⁹Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?

¹⁰Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!

¹¹І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю.

¹²І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека.

¹³І голос піднесли вони та й казали: Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами!

¹⁴І, побачивши їх, Він промовив до них: Підіть і покажіться священикам! І сталось, коли вони йшли, то очистились...

¹⁵Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога.

¹⁶І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був...

¹⁷Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очистилось, а дев'ять же де?