Від Луки 17:1-17 in Ukrainian

¹ Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять!

² Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих.

³ Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому й коли покаєть ся, прости йому.

⁴ І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.

⁵ І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри.

⁶ Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б щовковинї оцій: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.

⁷ Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти?

⁸ А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти?

⁹ Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому?

¹⁰ Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нікчемні; бо, що повинні зробити, вробили.

¹¹ І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галидеї,

¹² і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки.

¹³ І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас.

¹⁴ І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились.

¹⁵ Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога,

¹⁶ і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин.

¹⁷ Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де?

¹ І сказав Він до учнів Своїх: Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому, через кого приходять вони!

² Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одного з малих цих!

³ Уважайте на себе! Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він покається, то вибач йому.

⁴ І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: Каюся, вибач йому!

⁵ І сказали апостоли Господу: Додай Ти нам віри!

⁶ А Господь відказав: Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і посадися до моря, то й послухала б вас!

⁷ Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: Негайно йди та сідай до столу?

⁸ Але чи ж не скаже йому: Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити?

⁹ Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?

¹⁰ Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!

¹¹ І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю.

¹² І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека.

¹³ І голос піднесли вони та й казали: Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами!

¹⁴ І, побачивши їх, Він промовив до них: Підіть і покажіться священикам! І сталось, коли вони йшли, то очистились...

¹⁵ Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога.

¹⁶ І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був...

¹⁷ Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очистилось, а дев'ять же де?