Від Івана 10:5-26

⁵За чужим же не пійдуть, а втікати муть од него, бо не знають голосу чужих.

⁶Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.

⁷Тоді знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.

⁸Всі, скільки прийшло їх перше мене, злодії і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.

⁹Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.

¹⁰Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.

¹¹Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.

¹²Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидав вівцї, та й утікав; а вовк хапа їх, і розсипав вівцї.

¹³Наймит же втїкав, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.

¹⁴Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.

¹⁵Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.

¹⁶І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.

¹⁷За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.

¹⁸Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.

¹⁹Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.

²⁰Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?

²¹Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може сліпим очі відкривати?

²²Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.

²³І ходив Ісус до церкві у Соломоновім ходнику.

²⁴Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.

²⁵Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.

²⁶Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.