Від Івана 17:13-24

¹³Тепер же до Тебе йду, і се глаголю в сьвітї, щоб мали радість мою повну в собі.

¹⁴Я дав їм слово Твоє, і сьвіт зненавидів їх, бо вони не з сьвіта, яко ж я не з сьвіта.

¹⁵Не молю, щоб узяв їх із сьвіта, а щоб зберіг їх од зла.

¹⁶Не з сьвіта вони, яко ж я не з сьвіта.

¹⁷Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда.

¹⁸Як мене післав єси в сьвіт, і я післав їх у сьвіт.

¹⁹І за них я посьвячую себе, щоб і вони були осьвячені правдою.

²⁰Не про сих же тільки молю, а також і про тих, що задля слова їх увірують у мене,

²¹щоб усї одно були: яко ж Ти, Отче, в менї і я в Тобі, щоб і вони в нас одно були, щоб сьвіт увірував, що Ти мене післав єси.

²²І славу, що дав єси менї, дав я їм, щоб були одно, яко ми одно.

²³Я в них і Ти в менї, щоб були звершені в одно, і щоб зрозумів сьвіт, що Ти мене післав єси і полюбив їх, яко ж мене полюбив єси.

²⁴Отче, которих дав єси менї, хочу, щоб, де я, і вони були зо мною, щоб видїли славу мою, що дав єси менї; бо полюбив єси мене перш основання сьвіта.