Від Івана 13:11-29

¹¹Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.

¹²Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам?

¹³Ви звете мене Учителем і Господем, і добре кажете, се бо я.

¹⁴Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.

¹⁵Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.

¹⁶Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.

¹⁷Коли се знаєте, то блаженні ви, воли робити мете се.

¹⁸Не про всіх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.

¹⁹Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я,

²⁰Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.

²¹Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.

²²Ззирались тодї між собою ученики, сумніваючись, про кого Він говорить.

²³Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.

²⁴Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.

²⁵Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?

²⁶Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.

²⁷А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.

²⁸Сього не зрозумів ніхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.

²⁹Деякі бо думали, - яко ж бо скриньку мав Юда, - що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.