Від Луки 9:31-62

³¹вони, явившись у славі, говорили про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі.

³²Петр же й ті, що з Ним, були отягчені сном; пробудивши ся ж, побачили славу Його й двох чоловіків, стоячих з Ним.

³³І сталось, як розлучались від Него, каже Петр до Ісуса: Наставниче, добре нам тут бути: зробимо три намети, один Тобі, й Мойсею один, а один Ілиї, не знаючи, що каже.

³⁴Як же він се говорив, постала хмара, та й отінила їх, і полякались, як вони увійшли в хмару.

³⁵І роздав ся голос із хмари, говорячи: Се син мій любий; слухайте Його.

³⁶А як був голос, знайдено Ісуса одного. І мовчали вони, й нікому не оповідали в ті дні нїчого, що бачили.

³⁷Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.

³⁸І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого; бо він єдиний у мене.

³⁹І ось дух хапав його, і він зараз кричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його.

⁴⁰І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли.

⁴¹І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого.

⁴²Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його.

⁴³З'умляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всі дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх:

⁴⁴Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі.

⁴⁵Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се.

⁴⁶Постала ж думка між ними, хто був би більший з них.

⁴⁷Ісус же, знаючи думку серця їх, узявши дитину, поставив її біля себе,

⁴⁸і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймав; а хто мене прийме, приймає пославшого мене: хто бо найменший між усїма вами, той буде великий.

⁴⁹І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому; бо не ходить услїд з нами.

⁵⁰І рече до него Ісус: Не боронїть, хто бо не проти нас, той з нами.

⁵¹І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим,

⁵²і післав посланці перед лицем своїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому.

⁵³І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим.

⁵⁴Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив?

⁵⁵Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа.

⁵⁶Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село.

⁵⁷Стало ся ж, як ійшли вони, сказав у дорозї хтось до Него: Пійду слїдом за Тобою, куди б нї пійшов, Господи.

⁵⁸І рече йому Ісус: Лисицї нори мають, і птицї небесні гнізда; Син же чоловічий не має, де голови прихилити.

⁵⁹Рече ж до другого: Йди слідом за мною. Він же каже: Господи, дозволь мені пійти перш поховати батька мого.

⁶⁰Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерців, ти ж іди, проповідуй царство Боже:

⁶¹Рече ж і другий: Пійду слїдом за Тобою, Господи; перше ж дай менї попрощатись із тими, що в дому моїм.

⁶²Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.