Від Луки 9:31-62

³¹що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити.

³²А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому.

³³І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить...

³⁴А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару.

³⁵І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

³⁶А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.

³⁷А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий.

³⁸І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!

³⁹А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить.

⁴⁰І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли.

⁴¹А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!

⁴²А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її.

⁴³І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх:

⁴⁴Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук...

⁴⁵Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово.

⁴⁶І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?

⁴⁷А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.

⁴⁸І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий!

⁴⁹А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить.

⁵⁰Ісус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!

⁵¹І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.

⁵²І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити.

⁵³А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму.

⁵⁴Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив.

⁵⁵А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.

⁵⁶Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати! І пішли вони в інше село.

⁵⁷І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов.

⁵⁸Ісус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити!

⁵⁹І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати.

⁶⁰Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже.

⁶¹А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми.

⁶²Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!