Від Луки 6:2-32

²Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу?

³І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднів він і тї, що були з ним:

⁴як, увійшовши вій у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам?

⁵І рече їм: Син чоловічий - Вів Господь і суботи.

⁶І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха.

⁷Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него.

⁸Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв.

⁹Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти?

¹⁰І, споглянувши кругом по всіх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга.

¹¹Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові.

¹²Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу.

¹³А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав:

¹⁴Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його. Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея,

¹⁵Маттея та Тому, Якова Алфєєвого та Симона, на прізвище Зилота,

¹⁶Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником;

¹⁷і зійшовши з ними, став на місці рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїлятися від недуг своїх,

¹⁸і мучені від духів нечистих; і спїляли ся.

¹⁹І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всіх.

²⁰І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже.

²¹Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь.

²²Блаженні, коли ненавидіти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, яв зло, задля Сина чоловічого.

²³Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх.

²⁴Горе ж вам, багатим І бо прийняли ви утіху вашу.

²⁵Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете.

²⁶Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх.

²⁷Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим,

²⁸благословляйте кленучих вас, і моліть ся за обидників ваших.

²⁹Хто бв тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони.

³⁰Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не доповняй ея.

³¹І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм.

³²І коли любите тих, хто любить. вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять.