Від Марка 8:1-26

¹Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:

²Жаль мені народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;

³А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозі; деякі бо з них здалека поприходили.

⁴І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлібом у пустині?

⁵І питав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж кажуть: Сїм.

⁶І звелів Він народові сїдати на землі; і взявши сім хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клади перед народом.

⁷І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.

⁸Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сім кошів.

⁹Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.

¹⁰І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.

¹¹І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.

¹²І зітхнувша Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.

¹³І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.

¹⁴І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.

¹⁵І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.

¹⁶І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.

¹⁷І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаете й не розумієте? Чи ще затверділе маєте серце ваше?

¹⁸Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?

¹⁹Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.

²⁰Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.

²¹І рече їм: Як же ви не розумієте?

²²І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.

²³І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.

²⁴І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.

²⁵Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.

²⁶І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нікому в селї.