Від Марка 8:1-26

¹Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них:

²Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого.

³А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека.

⁴І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

⁵А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж повідомили: Семеро.

⁶Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові.

⁷І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

⁸І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали...

⁹А їдців було тисяч з чотири!

¹⁰І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської.

¹¹І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

¹²А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!

¹³І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув.

¹⁴І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.

¹⁵А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!

¹⁶Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

¹⁷А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим?

¹⁸Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам'ятаєте,

¹⁹коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять.

²⁰А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім.

²¹І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?...

²²І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.

²³І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

²⁴І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева...

²⁵Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!

²⁶І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!