Від Луки 1:55-75

⁵⁵як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!

⁵⁶І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.

⁵⁷А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.

⁵⁸І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.

⁵⁹І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.

⁶⁰І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!

⁶¹А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям!

⁶²І кивали до батька його, як хотів би назвати його?

⁶³Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались.

⁶⁴І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!

⁶⁵І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все...

⁶⁶А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.

⁶⁷Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

⁶⁸Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

⁶⁹Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,

⁷⁰як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,

⁷¹що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

⁷²що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

⁷³що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,

⁷⁴щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

⁷⁵у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.