Дії 26:24-32

²⁴Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучним голосом: Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму!

²⁵А Павло: Не дурію сказав, о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

²⁶Цар бо знає про це, до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гадаю я, щоб із цього щобудь сховалось від нього, бо не в закутку діялось це.

²⁷Чи віруєш, царю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш.

²⁸Агріппа ж Павлові: Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християнином...

²⁹А Павло: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів...

³⁰І встав цар та намісник, і Верніка та ті, хто з ними сидів.

³¹І набік вони відійшли, і розмовляли один до одного й казали: Нічого, вартого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!

³²Агріппа ж до Феста сказав: Міг би бути відпущений цей чоловік, якби не відкликавсь був до кесаря.