Від Луки 7:38-50

³⁸і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цілувала ноги Його, й мастила миром.

³⁹Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.

⁴⁰І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.

⁴¹Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.

⁴²Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?

⁴³Озвав ся ж Симон і Каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.

⁴⁴І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.

⁴⁵Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цілувати ноги мої.

⁴⁶Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.

⁴⁷Тим тлаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.

⁴⁸Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.

⁴⁹І почали ті, що вкупі сиділи, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?

⁵⁰Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.