1І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
2Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?
3Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?
4Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,
5бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:
7Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?
8Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?
9Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?
10Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.
11Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?
12Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,
13що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?
14Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?
15Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,
16що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,
18про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,
19їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.
20Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.
21Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.
22Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.
23Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...
24Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,
25бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,
26проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.
27Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,
28і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.
29Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.
30Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.
31Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,
32вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!
33Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,
34бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:
35він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...