Йов 30

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

32

33

34

35

36

37

38

39

40

41

42

¹А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

²Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

³Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

⁴рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

⁵Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

⁶так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

⁷ревіли вони між кущами, збирались під терням,

⁸сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

⁹А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

¹⁰Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

¹¹бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

¹²По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

¹³Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

¹⁴немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

¹⁵Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

¹⁶А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

¹⁷Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

¹⁸З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

¹⁹Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

²⁰Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

²¹Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

²²На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

²³Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

²⁴Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

²⁵Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

²⁶Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

²⁷Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

²⁸ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

²⁹Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

³⁰моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

³¹І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...