Від Луки 7:5-29

⁵Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив.

⁶І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою.

⁷Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає.

⁸Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить.

⁹Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!

¹⁰А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

¹¹І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу.

¹²І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста.

¹³Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач!

¹⁴І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань!

¹⁵І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

¹⁶А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!

¹⁷І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні.

¹⁸Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх,

¹⁹і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

²⁰А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

²¹А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір.

²²І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина.

²³І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!

²⁴А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його?

²⁵Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських.

²⁶На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка.

²⁷Це той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!

²⁸Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього.

²⁹І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням.