Від Марка 6:9-53

⁹щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині.

¹⁰І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.

¹¹А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуванне їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому.

¹²І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.

¹³І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.

¹⁴І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.

¹⁵Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.

¹⁶Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.

¹⁷Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.

¹⁸Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.

¹⁹Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла.

²⁰Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.

²¹Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,

²²і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.

²³І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого.

²⁴Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.

²⁵І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя.

²⁶І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити.

²⁷І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці.

²⁸І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй.

²⁹І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі.

³⁰І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.

³¹І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти.

³²І поплили в пусте місце човном, окроме.

³³І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.

³⁴І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато.

³⁵І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -

³⁶відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.

³⁷Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?

³⁸Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі.

³⁹І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві,

⁴⁰і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.

⁴¹І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм.

⁴²І їли всі, й наситились.

⁴³І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.

⁴⁴А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.

⁴⁵І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.

⁴⁶І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.

⁴⁷І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі.

⁴⁸І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.

⁴⁹Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:

⁵⁰всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.

⁵¹І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.

⁵²Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене.

⁵³І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.