Від Марка 6:9-53 in Ukrainian

⁹ щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині.

¹⁰ І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.

¹¹ А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуванне їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому.

¹² І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.

¹³ І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.

¹⁴ І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.

¹⁵ Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.

¹⁶ Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.

¹⁷ Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.

¹⁸ Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.

¹⁹ Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла.

²⁰ Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.

²¹ Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,

²² і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.

²³ І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого.

²⁴ Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.

²⁵ І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя.

²⁶ І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити.

²⁷ І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці.

²⁸ І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй.

²⁹ І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі.

³⁰ І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.

³¹ І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти.

³² І поплили в пусте місце човном, окроме.

³³ І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.

³⁴ І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато.

³⁵ І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -

³⁶ відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.

³⁷ Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?

³⁸ Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі.

³⁹ І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві,

⁴⁰ і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.

⁴¹ І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм.

⁴² І їли всі, й наситились.

⁴³ І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.

⁴⁴ А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.

⁴⁵ І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.

⁴⁶ І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.

⁴⁷ І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі.

⁴⁸ І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.

⁴⁹ Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:

⁵⁰ всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.

⁵¹ І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.

⁵² Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене.

⁵³ І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.

⁹ а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.

¹⁰ І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.

¹¹ А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!

¹² І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.

¹³ І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.

¹⁴ І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.

¹⁵ Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

¹⁶ А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!

¹⁷ Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.

¹⁸ Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!

¹⁹ А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

²⁰ Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.

²¹ Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,

²² і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!

²³ І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!

²⁴ Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя...

²⁵ І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!

²⁶ І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.

²⁷ І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.

²⁸ І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері...

²⁹ А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.

³⁰ І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.

³¹ І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

³² І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.

³³ І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.

³⁴ І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати.

³⁵ І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.

³⁶ Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.

³⁷ А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?

³⁸ А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі.

³⁹ І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.

⁴⁰ І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят.

⁴¹ І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

⁴² І всі їли й наїлися!

⁴³ А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

⁴⁴ А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

⁴⁵ І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.

⁴⁶ І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.

⁴⁷ А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.

⁴⁸ Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.

⁴⁹ А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,

⁵⁰ бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!

⁵¹ І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,

⁵² бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.

⁵³ Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.