Від Марка 6:30-55

³⁰І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.

³¹І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти.

³²І поплили в пусте місце човном, окроме.

³³І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.

³⁴І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато.

³⁵І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -

³⁶відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.

³⁷Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?

³⁸Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі.

³⁹І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві,

⁴⁰і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.

⁴¹І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм.

⁴²І їли всі, й наситились.

⁴³І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.

⁴⁴А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.

⁴⁵І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.

⁴⁶І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.

⁴⁷І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі.

⁴⁸І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.

⁴⁹Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:

⁵⁰всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.

⁵¹І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.

⁵²Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене.

⁵³І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.

⁵⁴І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,

⁵⁵кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.