Від Марка 6:30-55

³⁰І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.

³¹І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

³²І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.

³³І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.

³⁴І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати.

³⁵І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.

³⁶Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.

³⁷А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?

³⁸А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі.

³⁹І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.

⁴⁰І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят.

⁴¹І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

⁴²І всі їли й наїлися!

⁴³А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

⁴⁴А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

⁴⁵І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.

⁴⁶І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.

⁴⁷А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.

⁴⁸Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.

⁴⁹А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,

⁵⁰бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!

⁵¹І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,

⁵²бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.

⁵³Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.

⁵⁴І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,

⁵⁵і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.