Від Луки 23:33-49

³³І, як прийшли на врочище Черепове, там розняли Його й лиходіїв, одного по правиці, а одного по лівиці.

³⁴Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.

³⁵І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.

³⁶Насьміхади ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,

³⁷і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.

³⁸Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським : Се цар Жидівський.

³⁹Один же з повішених лиходіїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!

⁴⁰Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осуді єси?

⁴¹Та ми по правді; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не зробив.

⁴²І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.

⁴³ї. рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогодні зо мною будеш у раю.

⁴⁴Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землі до години девятої.

⁴⁵І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.

⁴⁶І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.

⁴⁷Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.

⁴⁸І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.

⁴⁹Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.