Від Луки 8:3-18

³і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.

⁴І, як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею.

⁵Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.

⁶Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости.

⁷А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив.

⁸Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

⁹Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча?

¹⁰А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли.

¹¹Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово.

¹²А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.

¹³А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають.

¹⁴А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають.

¹⁵А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.

¹⁶А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, хто входить.

¹⁷Немає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв.

¹⁸Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має.