Від Луки 23:18-53

¹⁸А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!

¹⁹А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці.

²⁰І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.

²¹Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!

²²Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу.

²³А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників.

²⁴І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:

²⁵відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

²⁶І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

²⁷А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

²⁸А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!

²⁹Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували...

³⁰Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас!

³¹Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?

³²І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

³³А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.

³⁴Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба.

³⁵А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!

³⁶І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,

³⁷і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!

³⁸Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.

³⁹А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!

⁴⁰Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

⁴¹Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.

⁴²І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!

⁴³І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!

⁴⁴Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої...

⁴⁵І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє...

⁴⁶І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав...

⁴⁷Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!

⁴⁸І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався...

⁴⁹Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це...

⁵⁰І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна,

⁵¹не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства,

⁵²цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

⁵³І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.