Від Івана 11:41-53

⁴¹І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

⁴²Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

⁴³І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

⁴⁴І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

⁴⁵І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

⁴⁶А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

⁴⁷Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

⁴⁸Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

⁴⁹А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

⁵⁰і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

⁵¹А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

⁵²і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

⁵³Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.