1І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
2Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп'яття.
3Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою,
4і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити.
5І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.
6Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,
7підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
8Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство?
9Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим.
10Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
11Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
12Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій.
13Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!
14Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
15і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків.
16І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.
17А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі?
18А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе.
19І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати.
20А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
21І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене...
22А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи?
23А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
24Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився!
25Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав...
26Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє.
27А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі,
28бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!
29Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця.
30А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли.
31Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари.
32По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.
33А Петро відповів і сказав Йому: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи.
34Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене...
35Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе! Так сказали й усі учні.
36Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам.
37І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити.
38Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною...
39І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а як Ти...
40І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?...
41Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло.
42Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!
43І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були.
44І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши.
45Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський...
46Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!
47І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями.
48А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його.
49І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його.
50Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його.
51А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.
52Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть.
53Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів?
54Але як має збутись Писання, що так статися мусить?
55Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви.
56Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали...
57А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.
58Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець.
59А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,
60і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з'явилися двоє,
61і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його.
62Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать супроти Тебе?
63Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий?
64Промовляє до нього Ісус: Ти сказав... А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!
65Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу!
66Як вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти!
67Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били,
68і казали: Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?...
69А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином!
70А він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю я, що ти кажеш...
71А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям: Оцей був з Ісусом Назарянином!
72І він знову відрікся та став присягатись: Не знаю Цього Чоловіка!...
73Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе.
74Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі тієї...
75І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав...
Google Play
APK