Від Луки 6:19-47

¹⁹Увесь же народ намагався бодай доторкнутись до Нього, бо від Нього виходила сила, і всіх вздоровляла.

²⁰А Він, звівши очі на учнів Своїх, говорив: Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше.

²¹Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви.

²²Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім'я ваше за Людського Сина.

²³Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні.

²⁴Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте.

²⁵Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати.

²⁶Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!

²⁷А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас.

²⁸Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить.

²⁹Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки.

³⁰І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай.

³¹І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.

³²А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.

³³І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять.

³⁴А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж.

³⁵Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих!

³⁶Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!

³⁷Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам.

³⁸Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам.

³⁹Розповів також приказку їм: Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть?

⁴⁰Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його.

⁴¹Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?

⁴²Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого!

⁴³Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий.

⁴⁴Кожне ж дерево з плоду свого пізнається. Не збирають бо фіґ із тернини, винограду ж на глоду не рвуть.

⁴⁵Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!

⁴⁶Що звете ви Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю?

⁴⁷Скажу вам, до кого подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх: