Від Луки 24:18-53

¹⁸Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?

¹⁹І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,

²⁰як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.

²¹Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся;

²²тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі

²³і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленне ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.

²⁴І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так,, як і жінки казали; Його ж не бачили.

²⁵І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!

²⁶Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?

²⁷І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.

²⁸І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі.

²⁹Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.

³⁰І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм.

³¹їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.

³²І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?

³³І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними,

³⁴як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.

³⁵І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.

³⁶Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.

³⁷Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.

³⁸І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?

³⁹Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.

⁴⁰І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.

⁴¹Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?

⁴²Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).

⁴³І взявши, їв перед ними.

⁴⁴Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.

⁴⁵Тодї розкрив їм розум розуміти писання,

⁴⁶і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;

⁴⁷і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.

⁴⁸Ви ж сьвідки сього.

⁴⁹І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.

⁵⁰І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.

⁵¹І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.

⁵²Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;

⁵³і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.