Від Луки 24:18-53 in Ukrainian

¹⁸ Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?

¹⁹ І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,

²⁰ як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.

²¹ Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся;

²² тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі

²³ і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленне ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.

²⁴ І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так,, як і жінки казали; Його ж не бачили.

²⁵ І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!

²⁶ Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?

²⁷ І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.

²⁸ І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі.

²⁹ Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.

³⁰ І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм.

³¹ їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.

³² І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?

³³ І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними,

³⁴ як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.

³⁵ І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.

³⁶ Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.

³⁷ Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.

³⁸ І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?

³⁹ Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.

⁴⁰ І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.

⁴¹ Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?

⁴² Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).

⁴³ І взявши, їв перед ними.

⁴⁴ Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.

⁴⁵ Тодї розкрив їм розум розуміти писання,

⁴⁶ і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;

⁴⁷ і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.

⁴⁸ Ви ж сьвідки сього.

⁴⁹ І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.

⁵⁰ І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.

⁵¹ І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.

⁵² Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;

⁵³ і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.

¹⁸ І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

¹⁹ І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

²⁰ Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

²¹ А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...

²² А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

²³ вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...

²⁴ І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

²⁵ Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

²⁶ Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?

²⁷ І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.

²⁸ І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

²⁹ А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.

³⁰ І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...

³¹ Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...

³² І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...

³³ І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,

³⁴ які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.

³⁵ А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

³⁶ І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!

³⁷ А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.

³⁸ Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?

³⁹ Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.

⁴⁰ І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.

⁴¹ І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?

⁴² Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.

⁴³ І, взявши, Він їв перед ними.

⁴⁴ І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.

⁴⁵ Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

⁴⁶ І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,

⁴⁷ і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

⁴⁸ А ви свідки того.

⁴⁹ І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.

⁵⁰ І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

⁵¹ І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.

⁵² А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

⁵³ І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.