Від Луки 18:11-24

¹¹фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.

¹²Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.

¹³А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.

¹⁴Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.

¹⁵Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.

¹⁶Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.

¹⁷Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.

¹⁸І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу.

¹⁹Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один. Бог.

²⁰Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.

²¹Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.

²²Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.

²³Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.

²⁴Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!