2 до коринтян 3

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

¹Чи нам же починати внов самих себе поручати? або треба нам, як яншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?).

²Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде.

³(А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служенне наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тілесних скрижалях серця.

⁴Надїю ж таку маємо через Христа до Бога,

⁵бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога,

⁶котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить.

⁷Коли ж служенне смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його Минущої,

⁸як же не більше служенне духа буде в славі?

⁹Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою?

¹⁰Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави.

¹¹Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває.

¹²Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю,

¹³а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого.

¹⁴Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає.

¹⁵Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить.

¹⁶Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало.

¹⁷Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля.

¹⁸Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуемось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.