2 до коринтян 1

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

¹Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всій Ахаї:

²Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.

³Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утіхи,

⁴що втішає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утішати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утішаємось самі від Бога.

⁵Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшенне наше.

⁶Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннем тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втішаємось, то для вашого утїшення і спасення.

⁷І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення.

⁸Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надії й жити.

⁹Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих,

¹⁰котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме,

¹¹за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннем многих, многі за нас і дякували.

¹²Се бо хвала наша, сьвідченне совісти нашої, що ми в простоті і чистотї Божій, не в мудрости тілесній, а в благодати Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.

¹³Не инше бо пишеш вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте,

¹⁴як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам; яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа.

¹⁵І в сій певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали,

¹⁶а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониі прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею.

¹⁷Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тілу задумую, щоб було в мене то так - так, то, ні - нї.

¹⁸Вірен же Бог, що слово наше до вас не було “так” і “нї”.

¹⁹Бо Син Божий Ісус Христос, вам вами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеем, не був “так” і “нї”, а було у Йому “так”.

²⁰Бо, скільки обітниць Божих, то (все) в Йому “так” і в Йому “амінь”, на славу Божу через нас.

²¹Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас - Бог,

²²Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.

²³Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт.

²⁴Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.