До римлян 1:10-22

¹⁰усе в молитвах моїх мелючись, щоб колись довелось менї по волї Божій, прийти до вас.

¹¹Бажаю бо бачити вас, щоб передати вам даруваннє духовне дла утвердження вашого;

¹²се ж єсть утішитись укупі з вами спільною вірою вашою і моєю.

¹³Не хочу ж таїти од вас, браттє, що часто заміряв я прийти до вас (та й досї спиняло мене), щоб який овощ мати й між вами, яко ж і між иншими поганами.

¹⁴Єленянам і чужоземцям, мудрим і нерозумним довжен я.

¹⁵От же, що до мене, готов я й вам, що в Римі, благовіствувати.

¹⁶Бо не соромлюсь благовіствування Христового, сила бо Божа на спасенне всякому віруючому, Жидовинові перше, а потім і Грекові.

¹⁷Правда бо Божа в йому відкриваєть ся до віри в віру, яко ж написано: Праведний вірою жив буде.

¹⁸Одкриваеть ся бо гаїв Божий з неба на всяке нечесте і неправду людей, що держить істину в неправді.

¹⁹Тим, що розумне про Бога, явно в них; Бог бо явившім.

²⁰Невидиме бо Його від создання сьвіту думаннєм про твори робить ся видиме, і вічна Його сила і божество, щоб бути їм без оправдання.

²¹Тим, що знаючи Бога, не яко Бога прославляли або дякували, а осуєтились думками своїми і оморочилось нерозумне серце їх.

²²Славлячи себе мудрими, потуманїли,