До римлян 14

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

¹Немогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок.

²Один вірує, (що можна) їсти все, а знемогаючий зїллє (нехай) їсть.

³Хто їсть, нехай тому, хто не їсть, не докоряє, а хто не їсть, нехай того, хто їсть, не осуджує; Бог бо його прийняв.

⁴Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїе Бог поставити його.

⁵Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день Кожен у своїй мислї нехай буде певен.

⁶Хто вважає на день, Господові вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу.

⁷Нїхто бо з нас собі не живе, і нїхто собі не вмирає.

⁸Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї.

⁹На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати.

¹⁰Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим.

¹¹Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога.

¹²Тим же кожен э нас за себе позалїк дасть Богу.

¹³Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї.

¹⁴Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне.

¹⁵Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер.

¹⁶Нехай же не ганить ся ваше добре.

¹⁷Бо царство Боже не їжа і питте, а правда, і впокій, і радощі в Дусі сьвятім.

¹⁸Хто бо в сьому служить Христу, той любий Богові і шануваний між людьми.

¹⁹Тому ж отеє побиваймось.за тим, що для впокою і для збудовання спільного.

²⁰Ради їжи не руйнуй діла Божого. Все чисте, тільки лихо чоловікові, що їсть із спотиканнем.

²¹Добре не їсти мясива, анї пити вина, нї (такого), від чого брат твій спотикаєть ся або блазнить ся, або знемогає.

²²Ти маєш віру? май (її) собі перед Богом. Блажен, хто не осуджує себе в тому, що похваляв.

²³Хто ж сумнить ся, чи їсти, осудить ся, бо (їсть) не по вірі; все ж, що не по вірі, гріх.