Від Івана 12:21-36

²¹Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи : Добродїю, хочемо Ісуса видїти.

²²Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.

²³Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.

²⁴Істино, істино глатолю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.

²⁵Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічне життє збереже її.

²⁶Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.

²⁷Тепер же душа моя стрівожилась, і що мені казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.

²⁸Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тоді голос із неба: І прославив, і знов прославлю.

²⁹Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.

³⁰Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.

³¹Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.

³²І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.

³³Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.

³⁴Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробу ває по вік: як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий ?

³⁵Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.

³⁶Доки сьвігло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.