Від Марка 9:2-32

²А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними.

³І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі!

⁴І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.

⁵І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...

⁶Бо не знав, що казати, бо були перелякані.

⁷Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

⁸І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса.

⁹А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.

¹⁰І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що то є: воскреснути з мертвих.

¹¹І вони запитали Його та сказали: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?

¹²А Він відказав їм: Тож Ілля, коли прийде попереду, усе приготує. Та як же про Людського Сина написано, що мусить багато Він витерпіти, і буде зневажений?

¹³Але вам кажу, що й Ілля був прийшов, та зробили йому, що тільки хотіли, як про нього написано...

¹⁴А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними.

¹⁵І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його.

¹⁶І запитався Він їх: Про що сперечаєтесь з ними?

¹⁷І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.

¹⁸А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.

¹⁹А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!

²⁰І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...

²¹І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства.

²²І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!

²³Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!

²⁴Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!

²⁵А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!

²⁶І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він...

²⁷А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав.

²⁸Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: Чому ми не могли його вигнати?

²⁹А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту.

³⁰І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.

³¹Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня!

³²Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати.