Від Матвія 21

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

¹А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників,

²глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведіть менї.

³І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх.

⁴Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи:

⁵Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.

⁶Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус,

⁷і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї.

⁸Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу.

⁹Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна синуyyy Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.

¹⁰А як увійшов Він у Єрусалим здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий?

¹¹Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського.

¹²І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби;

¹³і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.

¹⁴І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх.

¹⁵Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались,

¹⁶і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?

¹⁷І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там.

¹⁸Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв.

¹⁹І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нічого не знайшов на ній, тільки саме листе, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця.

²⁰І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця!

²¹Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнилпсь, ви б не тільки се смоківниці зробили, а коли б і сій горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся;

²²і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.

²³А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю вдасть?

²⁴Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.

²⁵Хрещенне Иоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: 3 неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому?

²⁶коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка.

²⁷І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю.

²⁸Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогодні роби в винограднику моїм.

²⁹Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов.

³⁰І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов.

³¹Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже,

³²Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому.

³³Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й від'їхав.

³⁴Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.

³⁵І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.

³⁶Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.

³⁷На останок же післав до них сива свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.

³⁸Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходімо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.

³⁹І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.

⁴⁰Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?

⁴¹Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.

⁴²Рече до них Ісус: Хиба ніколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою утла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших ?

⁴³Тим я глаголю вам: Що відніметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.

⁴⁴І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж вїн упаде, роздавить того.

⁴⁵І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить.

⁴⁶І, шукаючи вхопити Його, спасували ся народу; бо мав Його за пророка.