Від Луки 7:6-19

⁶Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;

⁷тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.

⁸Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.

⁹Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлі, такої віри не знайшов я.

¹⁰І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.

¹¹І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наш, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.

¹²Як же наближився до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.

¹³І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.

¹⁴І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, з'упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.

¹⁵І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його.

¹⁶Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.

¹⁷І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.

¹⁸І сповістили Йоана ученики його про все те.

¹⁹І покликавши двох ученикїв своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?