Від Луки 1:18-30

¹⁸І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.

¹⁹І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.

²⁰І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.

²¹І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.

²²Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїнне бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.

²³І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.

²⁴Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи:

²⁵Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.

²⁶Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,

²⁷до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.

²⁸І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами.

²⁹Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витанне таке.

³⁰І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.