Від Луки 24:13-26

¹³І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.

¹⁴І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

¹⁵І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.

¹⁶Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.

¹⁷І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

¹⁸І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

¹⁹І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

²⁰Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

²¹А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...

²²А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

²³вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...

²⁴І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

²⁵Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

²⁶Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?