Від Луки 15:16-23

¹⁶І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й ніхто не давав йому.

¹⁷Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.

¹⁸Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,

¹⁹і вже недостоен зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.

²⁰І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцілував його.

²¹Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.

²²Каже ж батько до слуг своїх: принесіть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;

²³і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось: