До римлян 3:4-18

⁴Нехай не буде (так). Нї, (нехай буде) Бог правдивий, усякий же чоловік омана, яко ж писано: Щоб оправдив ся Ти в словах Твоїх, і побідив, як судити меш ся.

⁵Коли ж неправда наша Божу правду викликав, що скажемо? Хиба неправеден Бог, що посилав кару? (яко чоловік глаголю.)

⁶Нехай не буде (так). Як же бо мав би Бог судити сьвіт?

⁷Коли бо істина Божа через мрю оману ще побагатшала на славу Його, чого ж іще й менї, яко грішникові, осудженим бути?

⁸А не (так тому бути), як нас хулять, і як говорять деякі, нїби ми кажемо, що нумо робити лихе, щоб прийшло добре? Праведний суд на таких.

⁹Що ж? ми луччі? Ніяк (не луччі); попереду бо укорили ми й Жидів і Греків, що вони всі під гріхом,

¹⁰яко ж писано: що нема праведного нікого,

¹¹нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога,

¹²всі відхилились, вкупі нікчемні стали; нема, хто робив би добро, нема аж до одного.

¹³Гріб відчинений горло їх, язиками своїми підводили; отрута гадюча під губами їх;

¹⁴котрих уста клятьби і гіркости повні;

¹⁵скорі ноги їх проливати кров;

¹⁶руїна та здиднї на дорогах їх,

¹⁷а дороги мирної не пізнали.

¹⁸Нема страху Божого перед очима їх.