Від Марка 5:20-36

²⁰І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

²¹І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.

²²І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

²³і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...

²⁴І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

²⁵А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,

²⁶що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

²⁷як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...

²⁸Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...

²⁹І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!

³⁰І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?

³¹І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?

³²А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

³³І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...

³⁴А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

³⁵Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...

³⁶А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!