Від Луки 8:30-54

³⁰А Ісус запитався його: Як тобі на ім'я? І той відказав: Леґіон, бо багато ввійшло в нього демонів.

³¹І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню.

³²Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.

³³А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась.

³⁴Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили.

³⁵І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались...

³⁶Самовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.

³⁷І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся.

³⁸А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:

³⁹Вернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!

⁴⁰А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його.

⁴¹Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.

⁴²Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його.

⁴³А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її,

⁴⁴підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!

⁴⁵А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне.

⁴⁶Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...

⁴⁷А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.

⁴⁸Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!

⁴⁹Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!

⁵⁰Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона.

⁵¹Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері.

⁵²А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить!

⁵³І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.

⁵⁴А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!