Дії 4:1-17

¹А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,

²обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.

³І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був.

⁴І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять.

⁵І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

⁶і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

⁷І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?

⁸Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!

⁹Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,

¹⁰нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!

¹¹Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!

¹²І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.

¹³А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.

¹⁴Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.

¹⁵І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,

¹⁶говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

¹⁷Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.