Дії 22:6-17

⁶Стало ся ж мені, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба.

⁷І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш?

⁸Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? і рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш.

⁹Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав мені.

¹⁰Сказав же я: Що робити мені, Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там скажеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити.

¹¹Як же не бачив я від сяйва того сьвітла, то ведений за руку від тих, що були зо мною, увійшов я в Дамаск.

¹²Ананїя ж, чоловік один побожний по закону, доброї слави у всіх тамешнїх Жидів,

¹³прийшовши до мене і ставши, рече менї: Савле брате, прозри. І я тій ж години побачив його.

¹⁴Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його.

¹⁵Бо будеш сьвідком Йому перед усіма людьми у тому, що ти бачив і чув єси.

¹⁶А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє.

¹⁷І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню,