1Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?
2Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,
3підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...
4Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,
5виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...
6А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,
7Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...
8Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...
9Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...
10Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?