Псалми 2:1-12

¹Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

²Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

³Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

⁴Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

⁵Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

⁶Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

⁷Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

⁸Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

⁹Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

¹⁰А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

¹¹Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

¹²Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!