11Тож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,
12звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.
13Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились.
14Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.
15А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.
16І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.
17Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!
18І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.
19А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших.
20Коли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,
21і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.
22І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.
23І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.
24Одержавши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.
25А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.
26І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...
27Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені.
28А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!
29Зажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.
30І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?
31А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.
32І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.